Поточна діяльність | Практичний психолог | Поради психолога: Готуємось разом до школи
Поради психолога: Готуємось разом до школи

Готуємось разом до школи

Відомо, що чим краще готовий організм дитини до всіх змін, пов’язаних із початком навчання в школі і до труднощів, тим легше він їх подолає, тим спокійнішим буде перебіг підготування до школи .Тому і приділяється значна увага проблемі визначення готовності дитини до школи. Готовність дитини до систематичного навчання – це той рівень розвитку дитини, за якого вимоги систематичного навчання не будуть надмірними і не призведуть до порушення здоров’я дитини.

Чому ж так важливо визначити готовність дитини до вступу в школу? Доведемо, що у дітей, не готових до навчання, важко і достатньо довго відбувається підготовка адаптації, пристосування до школи; у них значно частіше проявляються труднощі навчання. Серед них значно більше невстигаючих, і не тільки в першому класі, а й на далі ці діти частіше серед невстигаючих, і саме в них наявні випадки порушення стану здоров’я.

Батькам слід звернути увагу : якщо дитина не достатньо готова до навчання, але навчається добре – це досягається дуже дорогою «фізіологічною ціною» і виникає значне напруження різних систем організму, призводить до стомлення і перевтомлення, і як результат – розладу нервово-психічної системи.

Важливим є те, що майбутній школяр «починається» з позитивного ставлення до школи, бажання вчитися, прагнення до здобуття знань. Величезну роль у прояві такого ставлення відіграють правильне уявлення дітей про навчальну працю та шкільне життя. Вони допомагають збагнути дітям всю серйозність навчальної діяльності та відповідально ставитися до учнівських обов’язків. Батькам треба пам’ятати це, щоб роботу в цьому напрямку будувати на перспективі радісного очікування дня, коли малюк стане школярем: постійно переконувати, що навчання в школі – це серйозна праця, унаслідок чого дитина дізнаватиметься щось нове. Не варто залякувати труднощами, що можуть вплинути на навчання. Треба пам’ятати про те, що в школі часто буває робота не цікаво, але важливою, яку потрібно виконувати, слід привчити дитину підкорятися слову «треба». Варто формувати вміння доводити почату справу до кінця, переборювати труднощі, переживати задоволення від зробленого, не засмучуватися невдачею. Прагнення йти до школи живиться передусім пізнавальною спрямованістю дошкільника, яка розвивається на основі властивої дітям допитливості і на кінець дошкільного дитинства набирає форм пізнавальної активності. Тому батьки повинні сприяти формуванню допитливості, здатності розділяти відоме й не відоме, переживати почуття задоволення від виконання інтелектуальних завдань.

Готовність дітей до школи не зводиться тільки до оволодіння певною сумою знань про навколишнє. Важливий не тільки обсяг тих знань, які має дитина, скільки їх якість, ступінь усвідомленості, чіткість. Саме тому важливо не вчити дитину читати, а розвивати мовлення, здатність розрізняти звуки, не вчити писати, а створювати умови для розвитку моторики, і особливо рухів руки і пальців.

Необхідно розвивати у дітей здібності слухати, розуміти зміст прочитаного, вміння переказувати, проводити зорове зіставлення. Розумова готовність визначається як уміння дошкільника розв’язувати прості задачі, робити звуковий аналіз слова або зв’язано розповідати про зображення на картинці, так і тим, якою мірою доступні операції аналізу, синтезу, порівняння, класифікації.

Є діти , які не досягають такого рівня розумового розвитку, за якого вони можуть успішно включитися навчальний процес, зазнають у першому класі значних труднощів, навіть в умовах незалежного індивідуального підходу до них. У таких випадках очевидна не готовність до навчання.

Необхідно, щоб дитина вміла слухати дорослого і сприймати його вказівки, керуватися ними під час занять, усвідомлювати необхідність запитати, якщо завдання не зрозуміле, оцінювати свою роботу. До початку навчання у школі майбутні першокласники мають оволодіти такими поняттями: «більше», «менше», «однаково», «стільки ж», «короткий і довгий»; уміти порівняти найпростіші предмети.

Готовність дітей до школи означає здатність керувати своєю поведінкою, довільно спрямовувати свою психічну діяльність, саме певним рівнем вольового розвитку маленького школяра обумовлюється його здатність зосереджуватися на виконанні шкільних завдань, скеровувати увагу на уроці, довільно запам’ятовувати й відтворювати матеріал. Формуванню у першокласників відповідальності за учнівські справи, сумлінного ставлення до своїх учнівських обов’язків сприяють розвинені батьками в період дошкільного дитинства мотиви елементарної обов’язковості правил поведінки та вимог дорослих. Тому важливим завданням у період підготовки дитини до школи має стати виховання у майбутніх школярів почуття відповідальності, самостійності, організованості, готовності трудитися; формування правильних моральних уявлень, готовності поділитися, поступитися, прийти на допомогу. Обізнаність із моральними нормами, які визначають людські взаємини, здатність дотримуватись правил поведінки в колективі – надійний компас для новачка в новому середовищі.

Одне з першочергових завдань сім’ї, у забезпеченні загальної готовності дитини до школи полягає у тому, щоб сприяти її моральному фізичному розвитку, виробленню санітарно-гігієнічних навичок, умінь самообслуговування і побутової праці. Туди входить піклування батьків про нормальне харчування малюка, загартування організму, медичне обстеження.

Успішність навчання у школі багато в чому залежить від функціонального розвитку і стану здоров’я дитини. Дитячий організм сприятливий до негативних зовнішніх впливів через морфологічну та функціональну незавершеність усіх систем і органів.

Навантажень зазнає несформований опорно-руховий апарат, коли доводиться протягом тривалого часу утримувати статичну позу. Тому треба слідкувати, щоб у дитини не відбулося викривлення хребта. Слабко розвинені також дрібні м’язи кисті тому в дітей часто втомлюється рука. Ступенем розвитку вищої нервової діяльності зумовлені незначна кількість уваги, недостатність внутрішнього гальмування, швидке зростання збудження, що зовні виявляється у зайвій рухливості та чисельних відволікань від діяльності, коли вона вимагає зосередження. Усе це необхідно враховувати дорослим, будуючи свою взаємодію з дитиною.

До вступу у школу у дитини мають бути сформовані знання про навколишнє середовище:

* Знання про себе, про свою родину, про своє місто, вулицю;

* Знання про явища природи: пори року, місяці, дні тижня, про явища природи;

* Знання про дорослих людей: за віком, професією, якостями характеру.

Займаючись з дитиною, враховуйте такі моменти:

* Плануйте заняття таким чином, щоб діти досягли успіху.

* Хваліть дитину за успіхи.

* Намагайтеся позитивно ставитися до невдач дитини.

* Будьте терплячі, коли доводиться показувати одне і те саме багато разів.

* Концентруйте увагу на сильних рисах дитини, а не на її слабостях. Плануйте подальшу роботу, опираючись на ці сильні риси.

* Завдання повинні бути достатньо складними, щоб бути цікавими, проте не занадто, щоб не викликати у дитини розгубленості.

* Будьте постійними у своїх вимогах до дитини.

* Доручайте відповідати дитині за будь-які види діяльності.

* Надавайте дитині можливість продемонструвати свої досягнення

* Використовуйте всі можливості матеріалу для того, щоб зацікавити дитину,ставлячи проблему, активізуючи самостійне мислення;

* Організовуйте співробітництво з дитиною, здійснюючи взаємодопомогу та співробітництво;

* Робіть усе можливе, щоб ваша дитина була щасливою.

Що можна і чого не можна робити до школи?

Зовсім не слід:

* Змінювати режим дня дитини: позбавляти денного сну, прогулянок, ігор;

* Оцінювати все, що робить дитина, так, як оцінюється діяльність учня;проходити з дитиною програму першого класу, насильно замінюючи гру на навчання;

* Занадто багато і одразу все вимагати; свої вимоги формулюйте доступно та поступово;

* Драматизувати невдачі дитини;

* Порівнювати дитину з іншими дітьми;

* Проявляти негативне ставлення до неправильних дій дитини;

* Постійно поправляти дитину, часто примушувати переробляти роботу, тому що це призводить до гіршого результату;

* Вимагати від дитини розуміння всіх ваших почуттів.

Необхідно:

* Прищепити дитині інтерес до пізнання довкілля, навити спостерігати, думати осмислювати побачене та почуте

* Навчити її долати труднощі, планувати свої дії, поважати оточуючих;

* Приділяти належну увагу фізичному розвитку дитини, особливо моторики, використовуючи ліплення, малювання;

* Подбати про постановку руки при письмі;

* Заохочувати допитливість дитини, прагнути, щоб вона дізналася щось нове для себе;

* Формувати в дитини вміння ставити запитання, заохочувати її міркування;

* Намагайтеся, щоб дитина більше часу проводила з дорослими, робила з вами домашню роботу, бачила, як ви спілкуєтеся з людьми.

Дата публікації: 15:46 23.02.2016