Поточна діяльність | Практичний психолог | Поради психолога для батьків гіперактивних дітей
Поради психолога для батьків гіперактивних дітей

Поради психолога для батьків гіперактивних дітей

Батьки повинні розуміти, що саме вони створюють особливий світ, в якому дитині затишно, який оберігає її. Саме в такому життєвому середовищі поступово розквітає особистість, для якої теплі, довірливі відносини так само важливі, як повноцінне харчування, як повітря, як вода для організму. Щоб особистість сформувалася, треба сформувати у дитини позитивне ставлення до себе, до інших та до навколишнього світу.

Дорослі повинні знати, що діяльність дітей дошкільного віку – полімотивована. Дитина намагається розширювати межі своєї діяльності, перевіряє межі дозволеного. Це виявляється у гамі емоцій (позитивних, негативних, амбвівалентних ( одночасне існування любові і ненависті, агресивності та потреби у близькості).Щоб визначити межі дозволеного, дитина мусить порушувати заборони дорослого. Якщо дитина захоплена якоюсь цікавою справою, то зупинити її себе дуже важко.

Причиною конфлікту може бути звичайна демонстративність. У демонстративної дитини підвищена потреба в успіху й увазі до себе з боку оточення. Її поведінка манірна, театралізована, спостерігаються перебільшені емоційні прояви. Така дитина намагається будь-яким способом привернути до себе увагу, здобути схвалення, завоювати авторитет. Якщо їй це не вдається, стає агресивною, впертою демонструє свавільну поведінку. Усе це робиться для того, щоб її помітили, попросили, похвалили, навіть посварили.

Причиною такої поведінки може бути сімейне виховання. Де дитині приділяють увагу лише після її активної вимоги, тобто дитину помічають тоді, коли вона капризує, вередує, руйнує та ін. Може й навпаки – дитині приділяють багато часу, вона оточена увагою дорослих і не вміє сама включитись в діяльність. Таким дітям важливо знайти спосіб для самореалізації. Із ними потрібно взаємодіяти, як із партнером. Вони можуть стати «правою рукою» будь-якого дорослого. Демонстративним дітям можна давати безліч доручень: полити квіти, зібрати іграшки, розкласти речі. Але приділяти увагу таким дітям потрібно не тоді коли вони її вимагають, а тоді коли виявили найменшу самостійність. Можна похвалити за виконану роботу, наполегливість, працелюбність, охайність.

Домінуюча потреба в увазі задовольняється, і в дитини формується конструктивна поведінка. Дитина відчуває себе потрібною, важливою.

Ще однією причиною може бути агресивність. Причинами виникнення агресивності можуть бути соматичні захворювання, бо коли діти стають свідками агресивних дій дорослих (суперечки, крики, бійки). На закріплення агресивної поведінки впливає характер покарань, які застосовують батьки (різко притлумлюють агресивні прояви, дуже часто фізично або не звертають уваги). Тим самим переконуючи дітей в допустимості такої поведінки. Такі діти потребують ласки і допомоги дорослих, адже вони відчувають себе знедоленими, непотрібними впевненими, що їх не люблять. Вину за свої недобрі вчинки (бійку, обзивання, поламані іграшки) часто перекладає на інших. Такі діти не усвідомлюють власну агресивність, не помічають, що викликають в оточення страх і стурбовність, але добре відчувають неприязнь до себе з боку дорослих та однолітків. Це переконує їх у своїй непотрібності.

Незалежно від причини агресивної поведінки потрібно запобігати агресивним проявам ( перехопити руку, занесену для удару, відволікти дитину, переключити увагу). Бути доброзичливим до дитини, але наголошувати, що така поведінка є недопустимою. Ефективним є малювання, ліплення. Не доречно використовувати вправи, в яких потрібно бити подушку, грушу, щось руйнувати, рвати папір. Виконуючи такі дії дитина вчиться не долати агресію, а переносити її на другий обєкт. Краще запропонувати «торбинку крику», «Хвилинку галасу», «танцювльні хвилинки», де виконує злий танець злого лева, або танець ображеного зайчика., обговорювати поведінку героїв казок, що гарно, що погано, кого б взяли з собою в подорож.

Є діти які не можуть всидіти на одному місці, мовчати, виконувати вказівки та інструкції, сперечаються, дратуються, бувають безвідповідальними, вчинки імпульсивні, поведінка слабо керована правилами. Такі діти часто ображаються, але швидко забувають про образи. Увага є нестійкою. Починають відповідати не дослухавши запитання, не чують коли до них звертаються. Їхні інтереси поверхові, ігри галасливі.Ці діти часто егоїстичні, вимогливі, легко контактують, але їхня балакучість викликає роздратування в оточення. Але варто знати, що така поведінка зумовлена не поганим характером чи невихованістю, а індивідуальними особливостями. В них процес збудження, перевищує процес гальмування. Взаємодіючи з такою дитиною, дорослі повинні знати, що дисциплінарні заходи на них діють слабо. Покарання, настанови бажаних результатів не принесуть, а навпаки, можуть викликати істерику або агресію. Тактика вседозволеності також недопустима, тому що діти надзвичайно швидко починають маніпулювати дорослими. Працювати з такими дітьми потрібно комплексно, тобто дотримуватися одних вимог як у дошкільному закладі, так і вдома.

Насамперед дитині потрібно забезпечити чітке виконання режиму дня. Слідкувати за тим, щоб дитина не стомлювалася. Тому що, коли гіперактивна дитина втомлена, вона стає ще більш імпульсивною, вередливою, некерованою. Говорити потрібно з дитиною спокійним, лагідним голосом, бажано застосовувати тактильний контакт (погладити, обійняти). Доцільно проводити ігри на розвиток швидкості реакції, координації рухів, ігри з використанням стримувальних моментів («Пограємо в тишу»). Ігри з водою, піском, пластиліном, пальчикові ігри, малювання. Уникайте повторення слів «немає», «неможна».

Невгамовна, непосидюча, допитлива, еморційна, вразлива – це характеристика психологічно здорової дитини. Така поведінка дітей потребує від дорослого багато уваги, терпіння, знань та енергії. Приділяйте дітям якомога більше власного часу, віддавайте їм свої знання та енргію, будьте прикладом для наслідування, тому що саме від нас, дорослих залежить розвиток грармонійної особистості дитини.

Дата публікації: 15:47 23.02.2016